Возможность для маневра: зачем трейдерам запас нефтепродуктов

Енергетична безпека – справа не лише держави. В умовах війни з Росією і зважаючи на складну геополітичну ситуацію в світі, необхідність дбати про енергетичну безпеку країни є не тільки державною справою, а стосується кожного з нас. 

Україна значною мірою залежна від імпорту нафти і нафтопродуктів. До прикладу, левова частка бензину надходить з Білорусі – понад 40% від загального балансу ринку. Близько 70% дизельного пального надходять із Білорусі та РФ.

Шантаж і погрози перекрити поставки пального – інструменти політичного впливу, до використання яких час від часу вдаються наші північні сусіди. 

Зовсім недавно Білорусь погрожувала скоротити продаж бензину з Мозирського НПЗ. Зрештою, змінили політичний підтекст погроз і послалися на плановий ремонт заводу. Колапсу не сталося, проте ринок лихоманило. 

А ось Росія у 2015 і 2019 роках накладала ембарго на експорт нафтопродуктів в Україну. Тому українським компаніям доводилося в екстреному режимі диверсифікувати поставки, ціни на пальне зростали. 

Залишати такий козир у руках держави-агресора та її політичного союзника – вкрай небезпечно. Адже від наявності пального залежить як повсякденне життя громадян, так і робота багатьох секторів економіки.

Гарантовані запаси стратегічної продукції – це не ноу-хау ні для країн світу, ні для України. У нас, наприклад, правила стратегічних запасів діють у фармацевтичній галузі. 

В електроенергетичній галузі – навіть приватні теплоелектростанції мають накопичити мінімальні запаси вугілля для стабільного проходження опалювального сезону.

Як черговий крок до нашої енергетичної незалежності, ми маємо задуматись нарешті й про накопичення незнижуваного обсягу нафтопродукції.

Водночас створення мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів також є однією з євроінтеграційних вимог до України.

Директива Ради ЄС 2009/119/ЄС зобов’язує підтримувати мінімальний рівень резервів сирої нафти та нафтопродуктів. МЗНН може формуватися трейдерами, як в Італії або Швеції, чи державою – таким шляхом пішли Польща, Чехія. 

Є варіант створення окремої агенції, яка відповідає за створення резерву нафтопродуктів, як це зробили в Угорщині Естонії чи Словенії. 

До речі, в Україні окремі оператори (трейдери, компанії) вже самостійно прийняли рішення створювати резерви, які можна використати у випадку форсмажору, обмеження імпорту за політичними причинами демпінгу абощо. І каталізатором до цього стали саме “ініціативи” Росії і Білорусі.

Міністерство енергетики підготувало законопроєкт, який визначає засади створення і функціонування в Україні системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів, та регулюватиме відносини у цій сфері. Законодавча ініціатива передбачає початок створення мінімальних запасів з 2023 року.

За базову модель у законопроєкті взято модель мінімальних запасів, яка діє у Словаччині. Цей вибір підтримали і експерти Енергетичного Співтовариства.

Відповідно до обраної моделі, під наглядом уповноваженого органу створюється спеціальне агентство. До його функцій входитиме володіння та управління мінімальними запасами, забезпечення сховищ для зберігання.

За європейською методикою, мінімальний запас нафти та нафтопродуктів на випадок надзвичайних ситуацій визначено на рівні 90 днів середнього добового імпорту. 

Виходячи з фактичної потужності українських НПЗ, розглядається така структура резерву: нафта – 30%, нафтопродукти – 70%. Моторний бензин та дизельне пальне – відповідно до структури їх фактичного споживання у співвідношенні 38:62. 

Джерелом коштів для створення агенції і власне резерву нафтопродуктів має стати Державний фонд фінансування МЗНН – його передбачено створити у складі спеціального фонду Державного бюджету.

Для наповнення фонду планується спрямувати 6% від акцизного податку з виробленого в Україні та імпортованого пального, а також 100% спецмита на важкі дистиляти і скраплений газ з Російської Федерації.

Чинне законодавство тлумачить поняття “підприємець” як фізичну особу, що здійснює діяльність на власний ризик. Кожен бізнес оцінює ризики і відповідно до них вибудовує свою стратегію. Але не всі ризики можна нівелювати – це теж відомо кожному підприємцю. 

Мінімальні запаси нафтопродуктів – це один зі способів мінімізувати геополітичні ризики для профільного бізнесу. Геополітичні ризики від фізичного сусідства з країною-агресором, на яке ми зважаємо сьомий рік агресії й з яким мусимо рахуватися й надалі.