После кризиса COVID-19. Что угрожает Европе

Маргарета Седерфельт Вице-президент Парламентской ассамблеи ОБСЕ Европа все еще дрожит от последствий вируса COVID-19, который отражается на всех слоях нашего общества Ризики поширення хвороби пов’язані із значними затратами, оскільки пандемія чинить надзвичайний тиск на системи охорони здоров’я на всьому європейському континенті. Але наслідки кризи, що виникла після спалаху COVID-19, неможливо визначити лише кількістю інфікованих, смертей чи її впливом на світову економіку. Ця криза також становить загрозу демократії та системі європейської безпеки.Сприйняття нормальної ситуації залежить від соціальних обставин і змінюється разом із ними. Через пандемію, що триває, деякі обмеження в нашому повсякденному житті, які за інших обставин виглядали б дивними, тепер є необхідними для запобігання подальшому поширенню захворювання, і тому вважаються частиною нової нормальності. Але пристосування до нової ситуації не означає, що ми повинні відмовитися від принципів демократії та нехтувати системою безпеки.Якщо в часи кризи вживати тривалих і всеохоплюючих заходів, ми ризикуємо після кризи повернутися в світ, який буде менш демократичним, ніж той, до якого ми звикли.Система європейської безпеки, як визначено в Гельсінському заключному акті 1975 року, ґрунтується на принципах поваги до прав людини та основних свобод і підкреслює важливість територіальної цілісності та суверенної рівності. У декларації, яку підписали європейські держави, США, Канада й Радянський Союз, визнається, що конфлікти слід вирішувати мирним шляхом, що люди мають рівні права й можуть вільно визначати політичний статус своєї країни без втручання.Через COVID-19 принципи Гельсінського заключного акта піддаються випробуванню, оскільки держави змушені вживати заходів для боротьби з вірусом. Європейські країни впровадили обмеження на свободу зібрань та посилили нагляд за своїми громадянами. Розподіл влади скасовано на користь урядів, щоб мати можливість діяти рішуче у відповідь на кризу, а національні вибори перенесено, щоб завадити поширенню вірусу. Зрештою, через COVID-19 і подальшу кризу демократичний світовий порядок опинився під тиском.Не секрет, що авторитарні лідери часто використовують на свою користь надзвичайні ситуації — чи то війни, стихійні лиха, теракти чи, як в цьому разі, пандемія. Випадки такого опортуністичного підходу вже можна побачити в Європі, оскільки лідери Угорщини та Польщі використовують COVID-19 як привід для зміцнення своєї влади. Росія демонструє ще один показовий приклад — в той час як більша частина населення світу й Росії були зайняті боротьбою з пандемією коронавірусної інфекції, Конституційний суд схвалив запропоновані поправки до Конституції Російської Федерації, які дозволяють президенту Путіну керувати країною до 2036 року, і Державна Дума прийняла ці поправки.Система європейської безпеки опинилася під надзвичайним тиском, коли Росія незаконно анексувала півострів Крим, чим зневажила принципи поваги територіальної цілісності. Відповідь на розміщення путінських «зелених чоловічків» (російських спецпідрозділів) від міжнародної спільноти була чіткою: дії, вчинені Росією в Криму й на сході України, — незаконні та повинні вважатись такими. Безперервні зусилля щодо моніторингу конфлікту та притягнення Росії до відповідальності за порушення територіальної цілісності України є дуже важливими для того, щоб завадити Росії в будь-яких подальших спробах захоплення територій Луганська та Донецька. З березня 2014 року міжнародна спільнота наголошує на тому, що систему європейської безпеки необхідно захищати, коли вона опиняється під загрозою.Збройні конфлікти в Європі тривають, незважаючи на пандемію. На жаль, зонам конфліктів приділяється менше уваги, оскільки інформаційні агентства, політики й міжнародні організації зайняті COVID-19 та заходами боротьби з пандемією. Внаслідок цього є ризик, що конфлікти стануть неконтрольованими, тоді як гуманітарна ситуація в районах конфлікту значно погіршується.У ці складні часи ОБСЄ та ООН повинні продовжувати докладати зусиль щодо вимоги припинення вогню та сприяння встановленню миру на сході України. Окуповані райони, де гуманітарна ситуація погіршується з 2014 року, вже страждають від наслідків COVID-19. Закриття пунктів пропуску вздовж лінії зіткнення через спалах коронавірусної інфекції призвело до серйозних гуманітарних проблем. Гуманітарним конвоям та представникам Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ не дозволено в’їжджати на окуповані території Донецька та Луганська, а населення районів позбавлено права здійснення деяких своїх основних свобод, оскільки їх відрізано від решти України.Захист системи європейської безпеки — це питання захисту принципів і цінностей, важливих для нашої політичної системи та повсякденного життя. Необхідно продовжувати міжнародне співробітництво, докладати зусиль для завершення конфліктів та намагатися всіма способами пропагувати права людини. Заходи, що вживаються для запобігання поширенню вірусу, повинні, як і Гельсінський заключний акт, ґрунтуватися на основних правах людини. Міжнародна спільнота повинна захищати систему безпеки в кожному випадку, коли пандемія використовується як привід позбавити людей їхніх прав.Сьогодні боротьба з пандемією є основною складовою того, що ми зараз вважаємо нормальною, але винятковою ситуацією. Проте виняткова ситуація не означає, що принципи територіальної цілісності, права людини й основні свободи можна скасувати. Звернення, що лунає з 2014 року, актуальне й сьогодні: система європейської безпеки потребує захисту.Захист системи безпеки під час кризи — це, зрештою, захист світу, до якого ми повернемося після завершення кризи.Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ